Юлія Лімонт, 11 клас, Конотопський ліцей №7 імені Григорія Гуляницького

Вчитель, що надихнув на написання есе — Шевченко Наталія Володимирівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

«Я – Українець. Оце і вся моя біографія»

В.Симоненко

У татовій шафі стоять мої дитячі червоні черевички. Мабуть, він і досі вважає мене своєю маленькою дівчинкою, хоч я вже й старшокласниця. Розумію, батькам, часом, важко (і страшно) відпускати дітей у доросле життя.

І хоч більшість підлітків мріють якнайскоріше вилетіти з батьківського гніздечка, проте я ніколи не поспішала цього робити. Тато з мамою виховували мене в неймовірній любові, підтримці, розумінні; вони завжди намагалися відгородити мене від усього лихого, зробити мій всесвіт безхмарним і красивим.

У мене завжди було все, щоб відчувати себе щасливою: хороші друзі, улюблене заняття, успіх у школі, довіра батьків, можливість подорожувати…

Було… З лютого 2022 року мій світ потьмарився, на зміну розвагам і безтурботності прийшла війна і змусила подорослішати не лише мене, а й тисячі інших дітей. Як виявилося, війна – гарний учитель, вона не питає, чи готовий ти до змін. Вона приходить – і твій всесвіт змінюється, а разом з ним і ти.

Найболючішим певний час для мене було усвідомлення, що я не командую своїм життям. Мені здавалось, що я всього лише очеретинка в бурхливому вирі води.

Як не дивно, з цієї зневіри мене порятували… новини. В них було так багато горя, болю, але була й краса – це волонтери. Завдяки їхній невтомній щирій роботі, самопожертві, титанічним зусиллям задля Перемоги я зрозуміла, що кожен із нас – голос своєї держави й творець її майбутнього. Разом з тим мені стало неймовірно соромно від усвідомлення, що кожен з українців хоч і чекає на перемогу, але сподівається, що її здобуде хтось інший.

В’ячеслав Чорновіл говорив, що «Україна починається з тебе». Як виявилось, не тільки Україна, а й Перемога теж. Здавалось би, чим я, учениця 10 класу, можу допомогти наблизити її? Але ж океан теж складається з крапель, так і наша Перемога – з учинків, великих і малих.

Найперше, що ми зробили всією родиною, це відмовилися від російськомовного контенту в соцмережах, додатках, месенджерах.

Я не слухаю російськомовних пісень, не дивлюся фільмів, подкастів, не слідкую за блогерами, що ніяк не можуть вивчити рідної мови, хоч докладають зусиль для вивчення англійської.

Кожного дня на перервах я приєднуюся до плетіння маскувальних сіток, і навіть у період літніх канікул продовжую це робити. Разом із шкільною родиною ми організовуємо благодійний ярмарок, на якому збираємо тисячі гривень для ЗСУ. Також у школі ми постійно влаштовуємо дебати, круглі столи, обговорюємо важливі суспільні новини, проблеми, переглядаємо історичні документальні фільми, програми. Справді цікавими виявилися лекції Тімоті Снайдера, цикл документальних фільмів «Реальна історія» з Акімом Галімовим, Ютюб-канал історика Олександра Палія.

Нещодавно я почала двічі на тиждень відвідувати зоозахисну організацію «Друзі тварин», щоб вигулювати собачок, які втратили господарів або були ображені господарями.

Тваринки теж потребують любові й уваги, і в мені є бажання віддавати їм свою турботу.

Мої батьки дуже свідомі, тож і мене ведуть цією стежкою. Разом з родиною ми постійно відвідуємо благодійні розпродажі, концерти, підтримуємо збори, громадянські акції та протести, поширюємо просьби про підписання петицій. Узимку вечорами робимо окопні свічки, а вдень часто печемо печиво та інші смаколики для наших воїнів. Для мене надзвичайно важливо проявляти свою громадянську позицію, адже так я можу висловити підтримку жертвам війни, повагу до історії й контексту країни, відчувати себе частиною великої спільноти, відсіяти з життя людей, які мають відмінні від моїх цінності.

Я зрозуміла, що коли стаєш старшим, кожен твій вибір впливає на те, ким ти станеш (чи яким).

Очевидно, в моєму житті ще відбудеться багато виборів, правильних і не зовсім…. Одне я знаю точно – я ніколи не оберу йти на компроміси з тими, хто протягом століть вбиває моє майбутнє.

Приклад самовідданої праці й жертовності волонтерів урятував мене, адже емоційно я пройшла великий шлях: від дівчинки, яка прагне до красивого життя – до людини, яка усвідомила себе частиною великої, гордої, красивої нації.