Єлісоветська Аліса
Фаховий коледж зв’язку та інформатизації Державного університету інфраструктури і технологій
Одеська область, місто Одеса

Вчитель, що надихнув на написання есе – Борик Ірина Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

 Тисяча днів війни. Ця цифра важко вкладається в свідомість, перетворюючи буденні підрахунки часу на щось глибше — на історію життя, наповнену боротьбою, болем і надією. Кожен з нас пройшов свій особистий шлях у цих тисячу днів, який неможливо охарактеризувати лише як статистику чи звіт. Це був шлях особистих трансформацій, зростання та випробувань, де реальність війни проникла в усі аспекти нашого буття.

Війна розпочалася раптово, як і багато трагічних подій в історії.

У мить, коли здавалось, що життя розгортається за звичним сценарієм, новини про вторгнення змінили все. Перші дні були схожі на стан шоку — неможливість повірити, що це відбувається тут і зараз, що війна торкнулася моєї країни, мого міста, моїх близьких. Проте час не давав зупинитися на роздумах. Він вимагав дій, рішучих рішень і постійного опору.

Перший рік війни став випробуванням сили духу. Ми вчилися жити в умовах невизначеності, тривоги та постійної загрози. Люди стали ближчими один до одного, допомагали та підтримували навіть незнайомців. У цей період я зрозуміла, що людська витривалість не має меж, коли справа стосується захисту свого дому і своїх близьких. Мій шлях у цей час був шляхом самовизначення — я шукала своє місце у війні, усвідомлювала свою відповідальність перед країною, і поступово вчилася долати страх.

Кожен новий день став символом незламності.

Друзі, родина, волонтери, військові — всі стали єдиним цілим у прагненні до перемоги. У цей період я почала більше брати участь у допомозі: волонтерські ініціативи, інформаційна підтримка. Я зрозуміла, що навіть малі кроки мають велике значення, коли вони об'єднані однією метою.

Тисяча днів війни зробила мене іншою людиною.

Я більше не дивлюся на життя через призму дрібних проблем чи негараздів. Тепер я знаю, що найбільша цінність — це життя та свобода. Війна навчила мене не здаватися і знаходити силу, коли, здавалося б, всі ресурси вже вичерпані. Я бачила, як люди, здавалося б, на межі виснаження, продовжували боротися за те, у що вірили. Цей незламний дух і є тим, що об’єднує нас усіх.

Мій шлях — це шлях людини, яка відкрила в собі неймовірний потенціал сили.

Сила підтримки інших, сила волі до перемоги та життя. Кожен день війни — це нова боротьба за гідність, свободу і майбутнє. Ця війна вже забрала багато, але вона також показала, наскільки сильними ми можемо бути, коли є заради чого боротися.

Тисяча днів війни — це тисяча днів випробувань, втрат, але також надії та єдності.

Це мій шлях від страху до сили, від сумнівів до впевненості. І я впевнена, що після цих тисячі днів попереду чекає перемога, яка стане новою сторінкою в історії моєї країни і мого життя.