24 лютого Валентина прокинулася від потужного вибуху – тряслися стіни і вікна. Одразу стало зрозуміло, що почалася війна. Далі був період переїздів і пошуку безпечного місця, та в Україні його знайти не вдалося, а в Європі, куди Валентина зрештою виїхала, серце тужило за батьківщиною. Довелося повернутися і навчитися жити у війні.

Новим сенсом стало плетіння «оберегів» - так лагідно Валентина називає свої маскувальні сітки для бійців. Жінка щиро тримається за надію, вірячи, що її сітки захищають, а Україна переможе.