23 лютого я повертався з Херсона з роботи. Був обстріл Чорнобаївки - там був аеропорт. Горіли літаки і вертольоти. Люди виїжджали з Херсона у бік Апостолова Дніпропетровської області, на Кривий Ріг. Додаткові вагони чіпляли до потягів. Я приїхав додому у Снігурівку. У бік Миколаєва вже летіли ракети, обстрілювали Миколаївський аеропорт. Ми знали, що з кінця лютого росіяни зайшли у Херсон, а з 16 березня вони зайшли до Снігурівки. Напередодні нас обстріляли з літаків, і з 16 березня зайшли перші колони росіян. 

Поки був відкритий коридор у бік Баштанки, протягом трьох-чотирьох тижнів, завозили сюди ліки, роздавали пенсіонерам. Потім зникла вода, світло. Його не було всю окупацію. Росіян це не хвилювало, вони тут займалися своїми справами. Мародерили, порозбивали магазини, повиносили все. А потім вони закрили дорогу у бік Баштанки і Миколаєва, стало важко. У нас продукти здебільшого заїжджали з Херсона. Херсон був в окупації. Товар заїжджав з Криму, то ціни були удвічі, а то й утричі дорожчі. Була нестача продуктів. 

По телевізору ми бачили, що росіяни були різними. У різних місцях стояли різні батальйони і вони були жорстокими. У Новопетрівці взагалі кого хотіли, того й розстрілювали. Молодь намагалася не виходити, тому що їх у місті зупиняли, роздягали, дивились татуювання. Шукали військові тату. Можна було ні за що, просто за татуювання, потрапити у каховський слідчий ізолятор. Було таке, що людей вивозили.

Коли зайшли ЗСУ і звільнили Снігурівку, ми дізнались, що у нас тут катівня була на місці старого ресторану у підвалі. Вони звозили туди всіх з навколишніх сіл, хто був причетний до опору. Але ми про це дізналися з часом. 

Молодь уся сиділа вдома, здебільшого - у підвалах, бо були обстріли. Були провокації з боку росіян. У нас тут є дім, так з околиці Снігурівки вони самі його обстріляли із ракет. Говорили звісно, що це ЗСУ. У нас є такі люди, які розуміли і доводили іншим, що наші не можуть стріляти, бо снаряди летять дуже швидко. Росіяни свої війська вивозили, потім обстрілювали, приїжджали і розповідали, що це стріляли ЗСУ. 

На щастя, нас звільнили. Це дуже добре. Але вчора про нас не забули. Був ракетний обстріл вночі, а сьогодні зранку обстріляли Снігурівку дронами-камікадзе. Русня веде обстріли з Каховки. Повибивало людям вікна і балкони, влучило у школу, вона згоріла. Дві ракети лягли у житловому секторі, метрів триста від п'ятиповерхівок. Дрон упав на нафтобазі. Ми знову повернулися у підвал. Друга ніч, ніби повернулася окупація. 

Дуже виручає, що у нас є сирени, ми попереджені і знаємо, що треба спускатися у підвал. 

Майбутнє своє бачу мирним і спокійним. Щоб можна було працювати. Я працював у Херсоні, але там тепер перебувати неможливо, бо кожного дня є обстріли і жертви. 

Намагаємося допомагати ЗСУ чим можемо. У нас тут є ініціативна група людей, ми збирали на машини. Кожен на своєму фронті. Аби тільки швидше закінчилася війна.