Садковська Марія, учениця 9 класу ЗЗСО "Авангардівська гімназія"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Нєурова Наталія Володимирівна

Моя Україна майбутнього

На жаль, девʼять років тому в нашій країні почалась війна, яка поширилась на всю територію України двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року. У кожного, хто живе в Україні зʼявилися свої уявлення про мир та мирне життя. Але все ж у всіх людей мир асоціюється з життям без війни, живими родичами та вцілілими будівлями, і я не виключення.

Коли я думаю про мир, то одразу уявляю життя до війни. Без тривог, шуму вибухів, вцілілими будинками та памʼятками архітектури. Мир - це коли у дітей є батьки та дім.

На щастя, наша країна та її громадяни навіть з війною весь час розвивається та стає кращою. Всі люди стараються зробити життя інших кращим, ніж воно є зараз. Ні на хвилину українці не припиняють навчатися чомусь новому. Кожного дня в Україні відкриваються нові підприємства та невеликі бізнеси, кожного дня ми ростемо.  

Кожного дня наші військові виборюють перемогу та незалежність України, визволяють землі від окупантів.

Українські спортсмени показують гарні результати на всесвітніх змаганнях та показують світу неймовірних українців. Тож Україна з кожним роком буде ставати кращою і кращою, наші люди прагнуть цього. У багатьох сферах Україна набагато вища, ніж країни Європи.

Українці будуть залишатися такими ж сміливими та мужніми, будуть готові до всього. Я сподіваюсь, що у майбутній Україні не буде війни та всі родини будуть разом вдома .

Думаю, що більше діти не будуть боятися вибухів та цілими днями сидіти в укриттях із-за тривог.

Як і всі у світі, я нетерпляче чекаю перемогу України.

Звичайно, я ще не впевнена щодо своїх планів коли настане Перемога, але знаю точно, що цей день залишиться в памʼяті кожного з нас. Я продовжу навчатися для того, щоб покращувати Україну та розвивати її. Буду старатися для інших громадян та пишатися тим, що я - українка.