Любов зустріла повномасштабне вторгнення з відчуттям невідомості та страху за майбутнє своїх дітей. Її чоловік вирішив залишитися й захищати місто, тож сім'я не виїжджала, хоча й жили на валізах, готуючись до найгіршого. Любов згадує, як в моменти вибухів молилася, вкладаючи дітей спати, щоб вони не прокидалися від гучних звуків. Особливий біль Любов пережила, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС. Вона дуже співчувала всьому живому, що постраждало через цю трагедію.