Я жила в Херсоні в окупації. Наді мною літали ракети. Зі мною була маленька онука. Я виїжджала через блокпости. Росіяни роздягали чоловіків, у жінок перевіряли телефони. Це було дуже страшно. Коли я бачила росіян, у мене була істерика.

Зараз я працюю з психологам, щоб трохи це забути. Онучка навчається онлайн. Нікуди не виходить, у неї немає друзів. Її однокласними залишились без будинків після влучань снарядів. У дах мого будинку також прилітало. Я їздила в Херсон, аби відновити будинок. Там так страшно, постійно стріляють, але я дуже хочу повернутись додому. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться.