Валентина Тихонівна згадує про мирне життя, сповнене цікавих моментів, захоплюючих прогулянок містом. Але війна позбавила всього. Привелося пережити жах, коли бомбили рідну вулицю Островського. Мирні жителі поховалися по підвалах. Довелося повернутися до первісних умов життя та готувати їжу на вогнищі. А найстрашніший епізод, що залишиться назавжди у пам'яті, це трагічна загибель дівчат на її очах.