Коли почалася повномасштабна війна, Наталія не шукала, чим зайняти руки - вони самі тягнулися до тіста, до каструль, до родинних рецептів. Вона знала: її їжа може стати для когось шматочком дому, спогадом про затишні вечори, ковтком тепла серед холоду окопів. Разом із подругами вона і досі ліпить вареники, крутить голубці, пече пиріжки, варить борщі й супи, які можна легко розігріти на передовій.