Історію подано мовою оригіналу

Каждый день войны в Мариуполе был испытанием. Люди прятались в подвалах, выживали без воды, света и газа. 

Я з родиною була вдома. Ми всі прокинулися від вибухів. Деякі речі вже були зібрані. Десь о шостій годині чоловіка викликали на службу, а ми з дитиною на таксі поїхали до батьків, ближче до центру міста.

У перші дні закінчилися запаси їжі та води. 

Коли ж почалася повна окупація, найважчим стало розуміння того, що за нами можуть прийти, бо чоловік військовий.

Коли влучило у наш під’їзд, ми були в підвалі. Там вирвало двері. 18 березня чоловік з побратимом привезли нам їжу та воду з розбитих позицій. Ми їли всією під’їздною родиною, воду носили з довколишніх джерел і готували на вогнищах. Було дуже важко і страшно, бо постійно були обстріли.

Виїхати з Маріуполя було майже неможливо через фільтрацію. 

Ми вирішили ризикнути, тож виїхали з рідними. Проїхали близько 30 блокпостів. Окупанти опитували навіть дітей, перевіряли телефони. Це було страшно.

Я вірю, що війна закінчиться нашою перемогою. Дуже хочеться, щоб наступ весною, продовження влітку і завершення до зими стали реальністю.