Наталя Леонідівна під час війни втратила чоловіка і тепер важко жінці доводиться виживати без підтримки. Коли почалися обстріли, розбили снарядами електропроводки і три місяці у селищі не було світла. Була зима та їсти готували на грубці. Наталі Леонідівні хочеться забути те, що довелося пережити її сім'ї під час бомбардування – «Стріляли, ми сиділи без світла, в одній кімнаті сиділи всією сім'єю, з дітьми, лежали на підлозі дня три поспіль, світла немає, бомби летять над головою – про це хотілося б забути».