Моя тітка Людмила Скляр усе своє життя пропрацювала на шахті. Коли в Горлівку прийшла війна, від стресу в неї віднялися ноги. Коли снаряд розірвався біля дому, її паралізувало. Ні чоловіка, ні дітей у неї немає, єдина рідна людина – я, її двоюрідна племінниця. Я забрала тітку Людмилу до себе в Макіївку.

Сама не з чуток знаю, як це жити під обстрілами. У мене у вікні немає скла, воно забите фанерою.

Коли снаряд розірвався біля дому, мою тітку паралізувало

Я служу в театрі, зарплата мізерна. Але дуже боюся втратити роботу, тому що потрібні гроші на ліки та засоби гігієни для паралізованої тітки. В аптеках усе дуже дороге, а памперси – взагалі величезна проблема. Я можу купити тільки 30 штук, а на місяць треба 60.