До війни ми жили у Снігурівці на Миколаївщині й навіть були в окупації, потім виїхали. 

24 лютого я відправляла дітей до школи, раптом почула, що десь далеко стріляють. Одразу не зрозуміла, потім вже сказали, що війна. А вже як авіаудар був, коли прилетіло - запам’яталося мені назавжди.

Чоловік мене забрав, і ми з волонтерами виїхали на автобусі. 

Були прильоти навіть коли ми виїжджали. 

Спочатку пожили трохи у свекрухи, а потім знімали дім. У нас все було, а ще нам допомагали. І від Фонду Ріната Ахметова ми гуманітарку отримували. Зараз повернулися додому – тут теж допомагають непогано.

Я плакала від радості, коли звільнили наш населений пункт і з’явилась можливість повернутися додому.