Я живу у п’ятиповерховому будинку. У перший день війни було страшно. Почались обстріли. Зачинились аптеки, а у мене цукровий діабет. Я отримувала ліки від фондів. Коли не було газу, мені видали піч. Якось впоралась з негараздами. 

Чоловік та син померли. Менший син служить в армії. Я залишилась сама. Мені шкода хлопців, які ризикують життям.

Я допомагаю ЗСУ, чим можу. У моєму будинку живуть військові, я готую їм їжу. Я дуже часто плачу. Зі стресом так і не впоралась. Коли залишаюсь сама та починаються вибухи, мені стає дуже страшно. Залишається тільки молитись Богу.

Дуже хочу дочекатись миру, щоб всі прийшли додому живими та здоровими.