До війни було нормальне життя, діти жили зі мною. Старший син поїхав, коли сильно бомбили. Було страшно.
Тут розбомбили ринок. Ми живемо в приватному секторі, якраз навпроти. Все летіло в нашу сторону. З нами була маленька шестимісячна дитина. Будинок постраждав, був пошкоджений дах. Але ми не їхали, тільки старший син поїхав до Росії.
Було дуже страшно, коли був "котел" в Дебальцевому. До цього, коли почалися військові дії в Слов'янську, ми дивилися по телевізору і я плакала день і ніч.
Пропадало світло, потім перебили газову трубу, не стало води. Ми все це пережили. Коли були бої в Дебальцевому, бомбили день і ніч, прилітало і до нас.
Це був дуже страшний період.
Зараз не можу дивитися по телевізору, як гинули діти. Якось люди з Дебальцевого давали інтерв'ю, і чоловік розповідав, що сиділа бабуся біля вікна і пила чай. Як шандарахнуло - і бабуся лежить. Все це дуже страшно.
Я отримувала гуманітарну допомогу тільки від Фонду Ріната Ахметова, більше нічого не отримувала. Це була дуже хороша підтримка.
Дуже хочу, щоб відкрили кордони і міг приїхати син, щоб онуки виросли здоровими. У мене один син, молодший помер три роки тому.
