Мені 73 роки. Я сліпа. Майже не ходжу. Живу в селі Новософіївка Нікопольського району Дніпропетровської області. Тут жах коїться. У моєму будинку вже шибки перебиті. Тільки-но наступає ніч – починаються обстріли. 

Я дуже вдячна за гуманітарну допомогу. Отримую дуже хороші продуктові набори. Запаси ліків є: донька присилає їх з Луцька. 

Під час війни мені робили операцію на одному оці. Коли почалися обстріли, усі поховалися, а я лежала на операційному столі. Чула вибухи навколо лікарні. Було дуже страшно. 

Усі мої родичі мешкають у Волинській області. І мене кликали до себе, але я побоялася їхати. Якби війна швидше закінчилася, вони б забрали мене до себе.