Грицутенко Олександра, 16 років, КЗ НВК «Гарант», м. Лисичанськ, Луганська область

Есе «Один день»

Для кожного з нас війна почалась у різний час. Для мене вона почалась у 2014 році. Той рік я не дуже яскраво, але пам’ятаю.

Коли почались бойові дії, я закінчила другий клас. І хоча це було вже багато років тому, я все ще пам’ятаю деякі події. Усі дорослі були схвильовані та на всяк випадок готували план евакуації. Я зараз пригадую, що тоді у нас була сумка з речами та консервами, щоб в екстреній ситуації можна було її взяти та йти до бомбосховища.

Я зрозуміла, що ось це реально відбувається з нами, коли вибухів було все більше та почали літати безпілотники. Коли я тоді дивилась на людей, вони були схвильовані, усі тільки й говорили про те, що відбувається та що буде далі. Я тоді ще була маленькою і не зовсім розуміла, що відбувається, але дивлячись на те, як схвильовані батьки, ставало страшно.

На сьогоднішній день мир для мене означає багато. Наприклад, не боятися, що десь поруч розірветься міна, не чути обстрілів та не бачити в новинах про ці жахливі події. Вже у 2021 році в нас ще не зовсім мирне небо над головою. Я вважаю, що люди, які не проходили через таку війну, не зможуть насправді цінувати мир.