Ми жили у місті Кадіївка ще до першого вторгнення росіян. У 2015 році переїхали до Запоріжжя, бо на вулиці, де ми жили, впала ракета, яка, на щастя, не розірвалася.

Це було о 4:20 ранку. Ми спали, як раптом почули гул літаків, а потім сирену. На цей раз обстріли були у Запоріжжі. Повідомили про небезпеку вже після того, як ми спустилися у бомбосховище і трохи заспокоїли дітей.

11 жовтня 2022 року, коли ми сиділи у підвалі з дітьми, я була на останньому місяці вагітності. О 5:00 ранку падали ракети С-300, а після цього лунала сирена.

Мій старший син досі не хоче роздягатися на ніч, спить у одязі і каже: «на всяк випадок». Страх залишився з нами і після бомбосховища, а діти все ще несвідомо готуються до небезпеки.