Вдома нас вона застала. Спочатку 24 лютого все почалося в Маріуполі, а потім - все ближче і ближче. Підійшло до села, і ми виїхали 12 травня. Не хотіли покидати свій дім, а потім вирішили все покинути і поїхати.

Найважче було випустити все своє господарство і поїхати. Ми забрали дідусів і бабусів, виїжджали своїми машинами, бо організованої евакуації не було.

Запоріжжя - це найближче велике місто. Найважче було знайти житло. Ми довго шукали квартиру, бо Запоріжжя переповнене переселенцями. Я поки що роботу не знайшла, тут важко знайти роботу, бо багато людей зараз в місті.

Чим швидше закінчиться війна, тим краще. Після закінчення повернутися додому хотілося б.