В перший день війни спочатку не було нічого страшного: десь далеко гриміло, але люди ще ходили в магазини, стояли в чергах, ще ніхто нікуди не тікав. Потім все підходило ближче і ближче, обстріли почалися – дім тремтів.

Багато людей виїхали з Оріхова, і нам прийшлося виїхати. Біля міської ради стояла маршрутка. Вивозили всіх, хто хотів, і ми також виїхали. 

В моєму домі газу немає, а я чула, що в людей навіть є газ, світло вимикали і вмикали. Вода майже завжди була. Можна жити. Якби тільки не бомбили і не було вибухів, я б тоді додому повернулася.

Мене приємно вразила гуманітарна допомога, яку нам видавали в Оріхові. Ми дуже дякуємо за цю допомогу, тому що в магазинах майже нічого не було.

В сім’ї ми дружніші між собою стали. Якось справляємося, підтримуємо один одного, так і переносимо ці труднощі.

Я б хотіла, щоб війна прямо зараз закінчилася.