У перший день почалися бомбардування. Два під’їзди в нашій п’ятиповерхівці вигоріли, ще два – розбиті. Нашого міста немає, все зруйновано.

Я жила в підвалі місяць і 13 днів. На щастя, запас продуктів у нас був, їжа була. Іншим людям привозили продукти і воду у одне й те саме місце. І коли привозили, то одразу починали бомбити, як люди позбираються. 

Нарешті військові почали вивозити людей. Нас вивіз капелан Олег. Привезли у церкву, дали поїсти і помитися. А далі кожен пішов хто куди. Я прибула у Павлоград, де нині і живу.