Мені 36 років. Маю чоловіка і двох дітей, десяти і дев’ятнадцяти років. Ми з села Хрещенівка Херсонської області. Я працюю в полях.
Коли ми дізналися про початок війни, то не могли повірити в це. А потім у нашому селі з’явилися російські солдати. Ми перелякалися.
Спочатку я вивезла дітей у село Грушівка, а через день сама виїхала. Через два тижні до нас приїхав чоловік. Коли мої діти виїжджали, то росіяни наставляли на них автомати.
Наше село звільнили. Чоловік щотижня туди їздить, а я ще не була. Поки що страшно.
Ми надіємося, що якось вранці прокинемося і дізнаємося, що війна закінчилася. Мріємо про світле і добре майбутнє.
