Ми виїжджали в Уманський район Черкаської області. Там добра літня жінка погодилася нас прихистити безкоштовно. 

Коли чоловік у перший день подзвонив і сказав, що війна почалася, я півтори години сиділа і плакала. Пригадую, був обстріл: я бігла по вулиці до під’їзду, і побачила, що лежить чоловік. Подумала, що він мертвий, але потім вгледіла, що він живий - просто заліг, ховався. Того ж дня вирішила виїжджати. 

У нашому будинку вибило дах і знесло два вікна.

Якийсь час ми жили в селі у доброї жіночки в Уманському районі. Потім знову запустили Слов’янську ТЕС, чоловіка покликали на роботу, тож ми повернулися.