Було страшно, коли бомбили. Не дай Бог, якщо снаряд прилетить. Діти маленькі, треба було в льох водити.

Війна на психіку впливає. До війни ти жив у своїй структурі, працював, отримував соціальну виплату. А коли почалася війна, ти не міг заплатити ні за газ, ні за світло. Соціальних виплат немає. Не знаєш, як утримувати свою сім'ю.

Тут бомблять, не знаєш, йти в льох або так ховатися? Або що робити? Коли летять снаряди, ти не знаєш, пролетять повз або не пролетять. Ось це було страшно.

Коли летять снаряди, ти не знаєш, пролетять повз або не пролетять

Зараз психіка трохи заспокоїлася. І снаряди не літають, десь там їх чути, але не у мене. Добре, думаєш, радієш. А якби ближче, то лякався б.

Дітей відпускаєш спокійно в школу. Ти просто знаєш, що тихо, спокійно, добре. А коли діти йшли в школу тоді, постійно боялася, що десь стріляють, щось торохтить. А може, треба вже бігти в школу дітей забирати?