В перший день війни ми злякалися вибухів. Гучно було, ми не знали, що нам робити, куди бігти. 

Коли фронт був близько від нас, ми ночували в підвалі. Ми не виїжджали. 

Живемо в приватному секторі, не можемо покинути тварин. І ще є сусіди-пенсіонери за якими потрібно наглядати.

Зараз все інше, крім родини, відійшло на другий план. Родина - понад усе. Моя донька працює психологом, і ми навіть вправи робимо спеціальні: дихаємо тощо.

Своє майбутнє бачимо у мирній Україні. Іншого майбутнього не уявляємо взагалі.