Я жила в Михайлівці. Село окупували у перші дні війни. Не було світла та води. Це було жахливо. У сучасному світі я виживала. А не жила. Не знала, що буде зі мною завтра, бо росіяни постійно обстрілювали село. Як можна було напасти на Україну? Я була шокована жорстокістю росіян. Вони прийшли до мене, зламали двері в будинку. Я на той момент сиділа у погребі. Думала, це вже кінець.

Окупанти казали, що у нас нічого хорошого не буде. Я ніяк на це не реагувала, бо хотіла вижити. 

Я евакуювалась до Запоріжжя. Дорога постійно обстрілювалась. Моя дитина виїхала за кордон. Мого будинку більше немає, війна забрала у мене все. Дуже чекаю на закінчення війни. Майбутнього для себе я не бачу, бо живу не в рідному будинку.