Шевчук Дар’я, 11-Е група, Комунальний заклад вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж»

Викладач, що надихнув на написання есе – Мазур Тереза Андріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

«Бути українцем – це значить бути постійно у стані доказування свого права на існування», – Володимир Винниченко.

Україна зараз у скрутному становищі, кожен українець відчуває на собі тягар війни та несе відповідальність за майбутнє нашої країни. Вивчаючи історію нашої країни, знаємо, що вже не перший раз боролася за своє існування, народ, культуру, мову, свободу, незалежність.

Для всього світу нині кольори нашого прапору стали символом свободи, життя, любові.

Здавалося б, світ став сучаснішим, усі намагаються уникати агресії, ставати більш толерантними, змінювати світ на краще. Але, як виявилось, не всі країни прагнуть миру, а ще залишились ті, які досі марять минулим та хочуть підкорити собі весь світ. Зараз Україна знову зіткнулася з випробуваннями, які вимагають від нас великої сили, мужності та рішучості.

Це не просто війна за територію — це війна за можливість існування та розвитку нашої незалежної України.

Кожен українець має розуміти, що зараз не час стояти осторонь. Кожен з нас має зробити свій внесок до нашої перемоги! Ми можемо допомагати країні різними способами: хтось захищає зі зброєю в руках, відчайдушно боронячи всіх нас; хтось допомагає волонтерством, збираючи гроші, відправляючи ліки, снаряди, одяг та їжу на передову; хтось молиться за мир та безпеку.

Оскільки я ще неповнолітня і не маю можливості оберігати країну зі зброєю в руках, я шукаю інші шляхи бути корисною.

Разом із волонтерами нашого коледжу їздили до лікарні, де зустрічалися з важкопораненими військовими, також з групою долучаємось до всіх зборів, стараємося пришвидшити нашу спільну мрію.

Ми сильні, коли нас багато! Кожна допомога, яка б вона не була, має велике значення!