Танки почали гатити по селу з перших днів війни. У мене троє дітей, виживати з ними було дуже страшно. Колони російської техніки постійно їздили по селу. Не було світла, газу та води. Я набирала воду на фермі. Сподівалась, що війна ось-ось закінчиться. Виїжджати було страшно. 

Я не могла повірити, що в наш час можлива війна. Я досі шокована. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Діти хочуть додому. Всі мої рідні поряд зі мною. Чекаємо перемоги та миру.