Коли Мирослав дізнався про початок повномасштабної війни, він з іншими чоловіками влаштував нічні чергування. Зараз згадує про це з посмішкою, адже насправді в людей не було ані зброї, ані якогось плану, і навряд чи вони могли б щось подіяти проти реальної загрози. Але тоді був такий дух супротиву.
Мирослав працює на підприємстві ДТЕК. Він розповідає про перший обстріл, коли стало зрозумілим, що війна набагато ближче, ніж вони думали. У бункері були чутні удари, вибухи, дзвін скла. Зник зв’язок і не було зрозумілим, що сталося з колегами, які лишилися на поверхні. На щастя, всі вціліли.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.