«Наше життя розділено на «до» та «після» війни, і це назавжди залишиться в нашій пам'яті»

У той страшний день я прийшла на роботу і дізналась від своєї колеги, що почалась війна. Паніка охопила всіх, всі кудись бігли. Мене також охопив жах, і я почала панікувати. Не могла зрозуміти, що робити, мені дуже швидко хотілося додому до дітей, бо саме в той день вони були самі вдома. Цей день був таким жахливим, що я не можу про нього згадувати без сліз на очах…

Ми пройшли через багато труднощів і продовжуємо їх долати. Спочатку у нас зник газ, і ми перейшли на електрику. За місяць пропало світло, зам ним - і вода. Ми наперед вже набрали води, яку зберігали у підвалі, а також купили генератор, щоб хоча б заряджати телефони та включати насоси для води. Увечері освітлювали свічками і намагалися економити, бо був великий дефіцит.

Ця війна вкотре піднесла наше життя догори ногами. Раніше ми жили в місті в квартирі, а тепер - в селі. Ми з чоловіком були змушені змінити професії, тепер я доярка на фермі, а він - загонщик. Зараз в нас живуть дві родини в одній хаті, загалом 10 людей на 3 кімнати.

Я отримала роботу, яка мені не подобається, але це було необхідно, щоб якось пережити. Раніше я працювала адміністратором у магазині косметики, і мені це дуже подобалося. Тепер же доводиться доїти корів, бо іншої роботи в селі просто немає. Мрію про іншу роботу, але це наразі неможливо.

Хоча у мене немає конкретних предметів, які нагадують мені про моє колишнє життя в Бахмуті, де ми жили щасливо та безтурботно, але багато речей нагадують про той час. Наше життя розділено на «до» та «після» війни, і це назавжди залишиться в нашій пам'яті.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/