Окупанти побили жінку і тримали в полоні. На щастя, її таки відпустили

Я з міста Снігурівка, працювала у воєнізованій охороні «Укрзалізниці». Живу сама.

24 лютого я спала вдома, а близько шостої ранку почула вибухи й підскочила. Подивилася у вікно і побачила чорний дим. Мені подзвонила мама і сказала, що почалася війна. Мені не вірилось.

18-19 березня росіяни вже заїхали в наше місто. Ми бачили у вікно їхні танки й машини. Десь тиждень ми ночували в підвалі, щоб не загинути під обстрілами. Не стало ні світла, ні води. А 24 березня біля нашого двоповерхового будинку впали два снаряди.

На весь будинок лишилися ми втрьох: я, мама і сусідка. Мама тоді ночувала в мене. Ми сиділи в коридорі, понакривалися матрацами, затулилися диванами, бо вилітало все. Даху немає досі. Люди потихеньку відновлюють будинок самотужки, але дах ще не перекривали.

Росіяни забирали українців, били. Одну нашу родичку забирали. Її колаборанти здали. Окупанти її дуже сильно побили, тримали десять днів, а потім десь залишили. Добре, хоч не померла.

Згодом вона відійшла від того побиття. Не знаю, чи її додому хтось забрав, чи вона дійшла сама - про таке в людей не питають.

Якийсь час ми ще поночували в підвалі, а потім я зібрала речі, забрала маму, і ми виїхали до Львова. Там я зустрілась з сином і поїхала далі – до куми в Івано-Франківську область.

Повернулися ми з мамою 22 грудня 2022 року, десь через місяць після звільнення нашого міста. Слава Богу, у нас усе збереглося: і одяг, і побутова техніка. Тут сусідка була, наглядала за нашим майном у під'їзді. Росіяни кілька разів приходили, то вона казала, що ми тут живемо, але десь пішли.

Роботи в мене поки що немає, за простій трошки платять нам. Я живу у мами, бо моя квартира не придатна для життя.

На Великдень нас знов обстріляли о другій ночі. Ми полякалися. Хотіли вже знову пакувати валізи. А куди їхати? Уже немає ні грошей, ні заощаджень. Усе розійшлося, бо треба було за помешкання платити і за щось жити в евакуації. Ми вже нікуди не хочемо їхати. Знову три ночі в підвалі були, а потім почали потроху ночувати вдома. У підвалі вогко, люди хворіють.