Із родиною Катерина жила на Лівому березі в Маріуполі. На початку вторгнення батько лежав в лікарні. Звідти його довелося забрати. “Вимкнули світло. 5 березня з Черьомушок ми їхали на Лівий за їжею. Бачили померлих людей. Когось килимом накрили. Когось загорнули в ганчір'я і написали "Труп".  

11 березня через Пост-міст ми поїхали на Лівий. Назустріч їхали побиті машини. Тоді востаннє я була на Лівому березі і бачила батька. 

Жили ми на горі. Бачила російські літаки. Дуже було страшно. Діти спали у підвалах. Найстрашніше – вночі, коли нічого не видно і починаються обстріли. А зранку – немає будинків", - розповіла жителька Маріуполя Катерина.