Історії, які ви нам довірили
Живемо з чоловіком, двоє діток у нас, сину сім, а доньці чотири роки. І мати паралізована. сім років уже. Коли війна саме «гарна» почалася, було синові всього три місяці, це звичайно, жорстоко.
До війни добре жили, можна було всюди з’їздити. А зараз? Багато братів, сестер виїхали. Ми не бачимося. У мене чотири брата та чотири сестри.
Важко згадувати. Хоч наш будинок і не постраждав, але однаково важко. У підвалі доводилося сидіти з дітками та з паралізованою мамою. Доводилося її опускати туди. Іноді сиділи з ранку до вечора, іноді всю ніч.
Їсти готували на печі. У нас буржуйка була, у дворі стояла. Чоловік працює, я вдома. Зараз виживаємо, я так скажу. У безпеці себе не відчуваю, страшнувато. Не знаєш, що чекає на тебе. Обстріли досі можна почути. Ну, поки Бог милує.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
