Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Христина Манджура

«Коли починається обстріл, я усміхаюся і кажу доньці: "Нічого страшного!"»

переглядів: 1057

Ми жили в Залізному, за декілька кілометрів від Горлівки. 2014 року там почалися обстріли. Я забрала дітей і поїхала в безпечний район. Чоловік залишився.

 Прилетіли «Гради», він був удома. Почав бігти, щоб спускатися до льоху, але встиг тільки розвернутися, і його ударною хвилею закинуло. Після цього стресу в чоловіка було три інсульти, після третього він помер. Доньці Насті дуже тата бракує…

 Коли чуємо звуки пострілів, я ходжу, усміхаюся, заспокоюю її, кажу: «Нічого страшного, це далеко», – вона до ноги притуляється. Кажу їй: «Не бійся, Настю, мама тебе ніколи не дасть скривдити!». А в самої серце вискакує.

Ми почуваємося в безпеці тільки спустившись до льоху. Коли починається вночі обстріл, доводиться будити доньку, бігти сюди. Жити, звичайно, важко в таких умовах. Цілими днями й ночами сиділи без світла, без води залишалися по кілька місяців.

Нам нікуди виїжджати, у нас немає родичів, нікого. Настя розуміє, як мені важко, і намагається допомагати в усьому.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Торецьк 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій