«Коли ми з гуманітаркою приїжджали, нас зустрічали мало не з квітами»

Я був водієм-волонтером Гуманітарного Штабу «Допоможемо» Фонду Ріната Ахметова. Возив гуманітарну допомогу. Скрізь війна, скрізь обстріли, скрізь люди. Раз ми потрапили під обстріл. Снайпер конкретно обстріляв, поклав на землю. Тільки встали, почали видавати продукти – і знову він почав стріляти. Поклав на землю, ми ледве ноги звідти винесли.

Другий випадок – теж накрило нас. Сіли акумулятори на комп’ютерах, і ми переноску тягнули. Як лупануло поруч! Обсипало, самі не зрозуміли чим.

Скрізь міни, особливо [заміновано] Опитне, Майорськ. Їдемо, боїмося, скрізь міни, щоб не злетіти на повітря.

Коли ми з гуманітарною допомогою приїжджали, нас зустрічали мало не з квітами. Дуже задоволені були люди. Допомога дуже хороша була, і чекали вони на неї дуже сильно.

Якби ви бачили, у яких умовах живуть люди, готують і взимку, і влітку на вогнищах, на буржуйках. Умови максимально наближені до бойових.

Хотілося б, щоб нормально існували люди, не тільки я, усі. Щоб це все закінчилося (плаче).