Мене з двома дітками і чоловіком війна застала в Краматорську. Ми тут і живемо, не виїжджали.

24 лютого прокинулися о шостій ранку, не пішли в школу. Зібралися і поїхали до Райгородка. Але там було ще гучніше, і ми через два дні повернулися назад. Більше не виїжджали. 

Кілька разів ми готували на вогнищі їжу дітям. Світла не було, а їжа якась була у нас. Що було, те і їли. Зараз магазини працюють, ми отримуємо продуктові набори, тож ситуація більш-менш... 

Нам видавали гуманітарну допомогу, а потім скасували, сказали, що буде грошова. І зрештою не дали нічого.

Шокує сама війна, а найбільше – коли гинуть діти… Уже хочеться, щоб був мир і спокій.