Лариса — жителька села Перемога, що на Київщині. Після того, як воно було окуповано, жінка разом з родиною прийняла рішення лишитися у рідній домівці. Бо у родині троє інвалідів. Коли окупанти прийшли з обшуком, вони ледве встигли зняти зі стіни фото старшого сина, який служив у поліції.

Ворог приходив й по воду до колодязя, який був розташований на подвір'ї Лариси, й виконував умови господині — автомати лишати за межами двору, щоб не лякати дітей і стареньких батьків. Жінка пригадує, як дивували чужих солдатів прості речі: наявність ванної у будинку,  електромобіль.

Лариса розповідає історії героїчної жінки, яку було вбито російськими загарбниками за те, що вона, їдучи по полю, викликала “вогонь на себе”, щоб знищити ворожу техніку. Лариса впевнена, що іншого виходу, окрім перемоги, в нас немає.