Історії, які ви нам довірили
Як можна виїхати зі свого будинку? Бог дав землю нам у користування, будинок. Як я можу залишити це і виїхати? Куди виїхати? Десь під парканом сидіти з простягнутою рукою? Ні, ніколи не кину! Кидають тільки те, що непотрібне, не треба мені – я його кинула. А будинок мені потрібен.
Газу немає, води немає, світла немає, магазину немає, нічого немає, немає нічого. Стріляють – значить, сидимо вдома. Так ми вже звикли. Знаємо, куди стріляють, звідки стріляють, чи треба ховатися, чи просто... живемо, і все.
Дах... він увесь у дірках. Двері, стіни побиті, вікна побиті. Сюди прилетіло. Ми тільки-тільки зайшли додому, буквально дві хвилини, якби не зайшли додому, нас би тут і не було.
До цього звикнути не можна. Коли стріляють, коли починають бомбити, інстинкт спрацьовує – і біжиш ховатися. Але зараз ми простіше ставимося до цього. У підвал не біжимо, сидимо в хаті. Якщо пряме попадання, то нічого не врятує. А ми у своїх стінах, стіни товсті. Навіть граната якщо прилетить, якщо не у вікно, то нормально. Найгірше було в 2014-2015-му, а зараз більш-менш, зараз можна жити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
