У Краматорську почались обстріли, потім закрились магазини та аптеки. У місті було дуже небезпечно. Газу та води не було, тож мені доводилось готувати їжу на багатті. Ніколи не думала, що таке станеться і будуть гинути люди. Я вирішила виїжджати, аби врятувати дітей. Півтора року ми жили у Кривому Розі. Важко було у розлуці з рідною домівкою. Я залишилась без роботи, важко було знайти нову. На шляху мені траплялись добрі людей. Я вдячна кожному. Зараз з дітьми повернулась додому. Мої рідні далеко від мене. Я б дуже хотіла, щоб закінчилась війна. Моя бабуся вже десять років в окупації. Дуже сумую за нею, хочу до неї поїхати.