Коли дізналися про початок російського вторгнення, я була вдома з дитиною.

Під час війни зіткнулися з переїздом в інше місто.

Полишити свій дім, свою роботу, свое життя.

Більше шокувало приліт не далеко від дому, та бачити як твоя дитина це все переносить.

Гуманітарну катастрофу вирішували пошуком фондів які можуть допомогти.

Із за війни уся сім'я роз'їхалась по всій Україні, хочя раніш ми мешкали на одному районі. Зараз я з сином та чоловіком.

Моменти, які приємно зворушили до глибини душі це допомога зовсім чужих людей.

Зараз я безробітня. До війни я працювала у фармацевтичній компанії. 

Про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року нагадує такий предмет - це ключі від мого дому, якого вже нема.