Я зі своїм сином спала, на ранок збирались у садочок, а потім почались взриви на нашому аеродромі в Мелітополі.

Найбільшими труднощами, з якими довелося зіткнутися під час війни було коли прийшлось покинути наше окуповане місто.

Коли були в окупаціі, грошей не було, магазини були закриті. Дитину залишала с бабусею, та йшла працювати щоб були гроші на їжу. Мій чоловік військовий, на момент начала війни він був на території України, пізніше виїхали до нього, але вся сімья залишилася в окупації.

Були такі моменти, які приємно зворушили до глибини душі - це коли син зустрів батька.

Зараз роботи у мене немає, до війни була в декреті, зараз не має можливості піти на роботу, тому що сама з маленькою дитиною в чужому городі.

Одного разу в окупації знайшла маленький шматочок флагу України, носила його с собою завжди, коли виїжала з окупаціі забрала його с собою, і досі не розлучаюсь з ним, вірю що з ним і повернусь додому... Слава Україні.