Мені 63 роки, я пенсіонерка, живу у квартирі. Квартира вціліла, слава Богу. То літаки летять, то поряд щось руйнується, то вікна випадають – усе шокувало.

Я хвора на діабет, і мені було дуже тяжко без ліків. Ледве діставали, хто що міг дати. А потім стало трішки легше, ми і до поліклініки почали ходити. 

Було таке, що не мали взагалі нічого. Ходили воду набирати в колонках у сусідніх дворах. 

Із цеглин зробили пічку і готували раз на день на весь двір. Нас тут залишалося чоловік чотири-п’ять. Тяжко було, але вижили. В мене у дворі було одинадцять котів, я не могла їх кинути, тому не виїхала. Наразі ми з родиною роз’єднані. Я на таблетках сиджу: на валер'янці та знеболювальних. 

Скоріше б закінчилася війна. Як можна прожити на 2500 пенсії? Яке в мене може бути майбутнє? Я у 2014-2015 роках перенесла три операції, одну за іншою. Мені постійно потрібні ліки. А за що їх купувати?