Коли почалася війна, я навчався в Харкові. Дуже злякався за батьків, які тоді були в Донецькій області. Через обстріли я не міг до них поїхати. 

Росіяни стріляли по Харкову постійно. Одного разу "Іскандер" влучив у будівлю поблизу мого гуртожитку. 

Два тижні я сидів без їжі та води. У місті нічого не було. Я не міг доїхати до вокзалу, бо таксисти брали шалені гроші. Знайшлися небайдужі люди, які мені все ж допомогли. Я зміг евакуюватися з Харкова.

Мене шокували масштаби війни. Багато моїх знайомих загинули. Мені доводилося надавати першу медичну допомогу. Ніколи не міг подумати, що таке переживу. 

Зараз я живу з батьками в Добропіллі. Чекаю миру і спокою.