Прокинувшись від вибуху 24 лютого, харків'янин Роман Крохін думав про одне: «Тільки б це був сон!»… Але так виглядала нова реальність, і в цій реальності Роман дуже швидко знайшов собі місце. Спочатку він приносив обіди в метро пішки і поодинці. Потім до нього приєднався друг з машиною, за тиждень вони вже мали 7 машин, а протягом місяця в Харкові побудував свою роботу цілий волонтерський хаб. Роман та його друзі возили продукти, ліки та речі найнебезпечнішими районами Харкова та Харківської області. Часто їздили буквально під обстрілами.