Прокинувшись від вибуху 24 лютого, харків'янин Роман Крохін думав про одне: «Тільки б це був сон!»… Але так виглядала нова реальність, і в цій реальності Роман дуже швидко знайшов собі місце. Спочатку він приносив обіди в метро пішки і поодинці. Потім до нього приєднався друг з машиною, за тиждень вони вже мали 7 машин, а протягом місяця в Харкові побудував свою роботу цілий волонтерський хаб. Роман та його друзі возили продукти, ліки та речі найнебезпечнішими районами Харкова та Харківської області. Часто їздили буквально під обстрілами.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: