Перший день війни був наповнений жахом і страхом. Вибухи були такими гучними, що здавалося, що земля трясеться. Світло і вода зникли, магазини закрилися. Вулиці спорожніли, а будинки руйнувалися. Ніхто не знав, що буде завтра. Я боялася за своїх близьких і думала, як захистити їх. Війна забирала багато чого - домівки, спокій, надію. Іноді здавалося, що виходу немає, але всередині була маленька іскра надії.

Коли стало занадто небезпечно, я поїхала, але потім повернулась. Зараз намагаюся забути страшні дні, але обстріли продовжуються. Два дні тому снаряд прилетів у сусідній двір. Дуже сподіваюся, що мир скоро настане, і ми зможемо жити спокійно.