Лошаков Назар, 9 клас, Вознесенська ЗОШ І-ІІІступенів №5

Вчитель, що надихнув на написання есе - Овчаренко Ірина Валеріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Вже майже два роки триває злочинна повномасштабна російська війна проти України. Війна, яку ми не розпочинали, але яку ми маємо завершити. Вона вимагає від нас великої сили, стійкості та відданості нашій Батьківщині. За цей час ми вивчили багато важливих уроків про себе та свою країну. Ми добре засвоїли, що наша сила в єдності. Вся наша історія про те, що український народ завжди боровся за свою незалежність і волю. І навіть у такі важкі хвилини ми долаємо усі перешкоди, коли об’єднуємося і підтримуємо один одного. Ця війна змінила моє життя назавжди!

1000 днів – це не просто цифра, це шлях, який пройшли мільйони українців, серед яких і я. Те, що, здавалося б, неможливо уявити в реальному житті, стало моїм повсякденням…

Мене звуть Назар. Я мешкаю у Вознесенську, місті, яке, на щастя, не зазнало значних руйнувань, порівняно з іншими містами. Проте, ми відчуваємо постійне напруження, страх та невизначеність. Війна змусила нас подорослішати значно раніше. Перші дні були найстрашнішими. Новини про обстріли, загиблих і поранених… Ми з родиною постійно слідкували за ситуацією, але ніколи не знали напевно, що буде далі.

Пам'ятаю, як одного разу вночі не міг заснути через звуки вибухів у віддаленому місті. Тоді вперше зрозумів, що це не просто новини на екрані, а реальність, яка торкається кожного.

Ми навчилися жити по-новому: з постійною тривогою, слухаючи сирени та дивлячись в небо, в якому постійно чути гуркіт крилатих ракет. Наші будні заповнені думками про безпеку. Іноді здається, що це безкінечна війна, з якої немає виходу. Проте, за цей час я навчився цінувати кожен момент життя. Ми з родиною стали ближчими, навчилися підтримувати одне одного в найважчі моменти. У війни два обличчя: з одного боку, це страх і розпач, а з іншого - єдність і надія. І саме ця надія тримає нас на плаву. Ми віримо, що все зміниться, що буде перемога і спокій.

Мій шлях під час війни - це шлях розуміння того, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло. Я більше ціную прості речі: посмішки близьких, можливість навчатися, зустрічатися з друзями.

1000 днів війни стали для мене уроком стійкості, мужності та надії. Я зрозумів, що справжня сила  у  вірі в краще майбутнє. Війна забрала багато, але не нашу міць, стійкість та жагу до життя. І хочеться вірити, що одного дня я зможу побачити свою країну відновленою, сильною, вільною.