Шевченко Вікторія, 9 клас, Оситнязька філія Великосеверинівського ліцею

Вчитель, що надихнув на написання — Ситник Катерина Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року, здавалося, час зупинився. У двері України постукала війна. Клята росія підступно напала на нас. До війни я була найщасливішою у світі, бо мала найрідніших мені людей: маму, тата братів. Я народилася не в багатій родині. Тато в минулому вчитель фізкультури, а зараз песіонер за вислугою років, мама - вчителька початкових класів, ми з братом ходили до школи. Кожного дня я бачила своїх рідних, ми спілкувалися, а ввечері збиралися за одним столом, вечеряли та розповідали про події минулого дня. Часто до нас в гості приїздила бабуся із сусіднього села, а ще двоє старших наших звідних братів. Вони обидва військові, вже створили свої сім'ї та мають дітей – моїх племінників. Це було, як я потім зрозуміла, справжнісіньким щастям: гамірно, весело, цікаво! Ми всі разом мандрували Україною, відпочивали за кордоном.

На другий день після оголошення війни мій татусь був дуже стурбований, швидко зібрався, поцілував нас і пішов…

Мама плакала, а ми з братом зрозуміли, що він поїхав на війну захищати нас від рашистів, захищати незалежність нашої країни.

Для мене тато – найважливіша людина в моєму житті. Я дуже сумую за ним, але розумію, чому він не з нами: щоб війна не прийшла в наш дім, щоб всі діти жили під мирним небом. Інколи бувають моменти, коли татка особливо не вистачає. Я кожного дня виглядаю свого батька, щодня чекаю на його дзвінок, всією родиною слідкуємо за телемарафоном «Єдині новини» та дуже хвилюємося. А ще з мамою ми вивчили молитву і кожного вечора її промовляємо, аби ворожа куля не наздогнала мого рідненького та його побратимів. Мама говорить, що в найтяжчі часи нам допомагають звернення до Бога. Це сильна молитва за мир, за Україну та її доблесних Захисників. Навіть телефонні відеорозмови по Вайберу не в змозі замінити найніжніших татусевих обіймів. Але татусь запевняє, що в нього все добре.

Я пишаюся своїм татом! Він для мене - приклад у всьому! А ще пишаюся своїми старшими братами, які теж на війні та захищають нас від ворога.

Старший Станіслав – льотчик-винищувач, пілот вищого класу, за нього хвилюємося найбільше. Дмитро – менший, військовий механік льотної техніки. Від нього напряму залежить успіх польотів військових авіаторів. Вони – справжні патріоти своєї країни!

А що означає бути патріотом? Відомо - це бути відданим своєму народові, Батьківщині, жити та працювати заради процвітання рідної землі. І сьогодні мій тато та мої брати для мене та моїх однокласників є прикладом мужності та героїзму. А ми з однокласниками, вчителями, батьками тримаємо освітянський фронт тут, вдома!

З початку війни не злічити сплетених нами у спортивному залі маскувальних сіток, не злічити донатів на допомогу ЗСУ. Ми – учасники багатьох Всеукраїнських акцій у підтримку нашої армії. 

Вже декілька років поспіль, традиційно, за ініціативи нашого шкільного парламенту, ми долучаємося до Всеукраїнської благодійної акції зі збору монет Super Coins (Щаслива монета)! Цьогоріч, наша мета – зібрати кошти для підтримки українських військових, які постраждали внаслідок бойових дій. Акція «Великодній кошик для солдата» теж традиційна! До Дня Захисників та Захисниць України проводимо щорічний осінній благодійний ярмарок «За все, що маємо, дякуємо ЗСУ». Також ми раді були оголосити про наші перші благодійні досягнення цього навчального року! Завдяки ініціативі парламенту дітей нашої невеличкої школи ми традиційно стали учасниками Всеукраїнської акції "Спочатку - дрони, потім - квіти", до якої активно долучилися наші учні, батьки та вчителі. А у фойє школи, з першого вересня, стоїть скринька з надписом «Кришечки збери – Україні допоможи!». Не лише школярі, а й всі жителі села можуть долучитися до цієї акції. Зібрані кошти ми завжди передаємо місцевим волонтерам. Дякуємо кожному, хто долучається до наших ініціатив! Разом ми робимо важливий внесок у підтримку наших захисників та розвиток благодійної культури в нашій громаді. Я вірю, що наша країна переможе. Ми сильні, ми незламні, і ми обов’язково відбудуємо все, що було зруйновано. А поки що я, ми, будемо продовжувати вчитися, розвиватися і робити все можливе для того, щоб наблизити нашу перемогу.

Ми віримо, що війна неодмінно закінчиться, наша Україна стане вільною, незалежною, бо таких, як мій тато, брати, багато. 

Це Збройні Сили України, які щодня боронять наші землі, відвойовують загарбане, виборюють кожний клаптик української землі і віддають своє життя за наше щасливе дитинство, за мир та спокій у наших домівках. Вічна пам'ять Героям, які віддали своє життя за Україну! Вони завжди залишаться в наших серцях.

Наостанок, хочу побажати всім перемоги та мирного неба над головою. Все буде добре! Віримо в ЗСУ! Слава Україні! Героям слава!