У квітні 2022 року наша родина була змушена шукати безпечне місце через ракетні обстріли нашого міста. Діти боялись виходити на вулицю, вночі не спали через гучні вибухи. Під час повітряної тривоги тікали у коридор на підлогу. Найважче було бачити жах в очах дітей і тримати себе в руках. Покинути свій дім було теж моральним випробуванням, їхали навмання, не знали, де будемо жити і чи повернемось додому.

З початком війни у місті майже всі магазини були пусті, знайти пачку макарон було важко, а аптеки були всі пусті.