Найстрашніший день у житті позаду. Наталія Оболонко з жахом згадує, як рідне селище накрило снарядами. Здається, що багато жителів Новолуганського ще такого обстрілу не переживуть.
Я в перший день війни була в Соледарі. Поблизу Слов’янськ, там найбільше було чутно, що відбувалося. А в Новолуганське вже потім поступово перейшло.
Коли Новолуганку обстріляли «Градами», уже не пам’ятаю, у якому році було, десь у 2017. Це було, звичайно, саме... Нічого хорошого.
Люди стали більш налякані всі. Навіть зараз, у 2021-му, два дні тому дві ночі поспіль стріляли, бомбили, незрозуміло що... Люди всі налякані, нервують, діти теж, Господи...
Фінансово важко. Я отримую пенсію, її не вистачає. І в Новолуганському роботи для мене, людини з інвалідністю, немає. Я з мамою живу, пенсіонеркою. Важко.
Ось так ідеш удень селищем і кулі летять ні з того ні з сього. Немає безпеки.
