В перший день війни страшно було. Вибухи, прильоти – це страшно. 

Звичайно, ми зіткнулися з відключеннями. І води не було, і газу, і світло вимикали.

Нам ні з чим виїжджати. Грошей нема. Якби платили нормально, може, ми про це і подумали б. А виїхати, щоб сидіти в підвалі якомусь або в «курятнику» серед поля з дитиною, я не хочу. 

Люди вже повертаються, які жили десь без грошей, безхатьками стали. Куди виїжджати, якщо грошей не дають? Безхатьками бути – ні!  

У нас родичі померли, ми залишилися самі. Стрес не можна подолати. Майбутнього в нас немає. Яке може бути майбутнє, якщо нічого не зрозуміло? Це просто жахливо.